|
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
|
Всім нам, браття-українці,
Посміхнулась доля.
Здобули ми в Україні
Вистраждану волю!
Якщо рідної країни
Ми є гідні діти,
Всі ми істину святую
Маєм зрозуміти:
Міцно руки поєднаймо
В непорушнім колі,
Щоб не втратити домівку
Священної волі!
Рідний край наш збережемо
Від Карпат до Дону.
Кобзареві заповіти -
То є суть закону.
Наша сила у натхненні,
В єдності народу.
Це найкраща запорука
Нашої свободи!
Міцно руки поєднаймо
В непорушнім колі,
Щоб не втратити домівку
Священної волі! |
